Історія

Iнститут фізико-органічної хімії і вуглехімії – одна з провiдних наукових установ Нацiональної академiї наук України.

Створення Інституту (директор-організатор проф. Л.М. Литвиненко) було розпочато з організації на базі Харківського фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР (м. Харків) лабораторії тонкого органічного синтезу (керівник – к.х.н. Е.В. Тітов), яку в жовтні 1964 року було введено до складу Донецького фізико-технічного Інституту АН УРСР (м. Донецьк), а у грудні перейменовано в лабораторію молекулярної спектроскопії. До кінця 1965 року було створено ще 4 лабораторії, які Постановою Президії АН УРСР № 13 від 21 січня 1966 року перетворено в Сектор хімії ДФТІ (керівник і заступник директора з наукової роботи ДФТІ – Є.В. Тітов). 27 грудня 1966 року (Постанова Президії АН УРСР № 352) Сектор хімії було виведено зі складу Донецького фізико-технічного Інституту АН УРСР і перетворено в Донецьке Відділення фізико-органічної хімії Інституту фізичної хімії імені Л.В. Писаржевського АН УРСР.

З 1968 року директором відділення, а потім й Інституту стає академік Л.М.Литвиненко.

Керуючись Постановою Ради Міністрів УРСР № 90 від 6 Червня 1975 року Президія АН УРСР прийняла рішення про створення Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР на базі Донецького Відділення фізико-органічної хімії Інституту фізичної хімії імені Л.В.Писаржевського АН УРСР. Його виникнення пов’язане з науковою дiяльнiстю видатних вчених-хiмiкiв – академіка Литвиненка Леоніда Михайловича, академіка Кучера Романа Володимировича, академіка Попова Анатолія Федоровича, члена-кореспондента Баранова Сергія Микитовича, члена-кореспондента Рудакова Єлисея Сергійовича, доктора хімічних наук Титова Євгена Володимировича.

З 1983 року Інститутом керує академік Національної академії наук України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат державної премії України А.Ф. Попов.

Високий авторитет у світі мають створені в Інституті наукові школи в області реактивності органічних сполук у нуклеофільних, електрофільних і радикальних процесах; хімії й хімічної термодинаміки розчинів; синтетичної хімії гетероциклічних сполук. Протягом ряду років Інститут (один із двох українських інститутів) відповідно до рішення ДКНТ в АН СРСР очолював пріоритетний напрямок розвитку хімічної науки й технології «Вуглехімія» й тепер залишається провідним науковим закладом країни у цій області.

Фундаментальні наукові результати Інституту широко визнані у світі. Інститут координував дослідження в області вуглехімії наукових колективів України, Росії, Франції, Польщі, Болгарії, є провідною установою в Україні з проблеми органічного гомогенного й міжфазного каталізу, проблеми утилізації окислювачів ракетного палива Державної програми утилізації рідких компонентів ракетного палива й інших токсичних технічних рідин.

Інноваційні розробки Інституту спрямовано на вирішення низки важливих прикладних завдань: розроблено методи синтезу й технології створення нових речовин і матеріалів (малогорючі, термо- і вогнестійкі, структурнозабарвлені, водорозчинні полімери, компоненти високоефективних клеїв, герметиків, речовини для кіно- і фотоматеріалів), методи синтезу лікарських і ветеринарних препаратів, хімічних засобів захисту рослин, технології виробництва епоксидних смол для електронної, електротехнічної й радіопромисловості, створено носії безсрібного запису інформації, ефективні сорбенти, герметики для підземних і підводних споруджень, високотемпературні теплоносії, інгібітори корозії металів у різних промислово-агресивних середовищах, біологічно активні сполуки, состави для розчинення каміння в нирках людей.

Інститут вніс значний вклад у визначення причин і розробку методів запобігання промислових аварій й екологічних катастроф. Вчені ІнФОВ брали активну участь у встановленні причин отруєння гірників Горлівської шахти «Олександр-Захід» та встановлені причини масового отруєння влітку 2000 р. жителів Першотравневого району Миколаївської області.

Держава високо оцінила здобутки науковців Інституту. Наукові досягнення працівників Інституту відзначено численними високими державними і урядовими нагородами, серед яких – Державні премії (Л.М. Литвиненко, А.Ф. Попов, Й.О. Опейда), премії імені видатних учених (лауреати премії ім. Писаржевського НАН України – А.Ф. Попов, Є.С. Рудаков, Й.О. Опейда; лауреати премії ім. Бродського НАН України – Є.В.Тітов, В.І.Рибаченко), медалі, Почесні грамоти і Відзнаки Відділення хімії НАН України, Подяки НАН України, почесні звання (заслужені діячі науки й техніки України – А.Ф. Попов, Є.С. Рудаков, Є.В. Тітов; ряд членів галузевих академій і міжнародних наукових товариств).

За період існування Інституту підготовлено 26 докторів і більше 200 кандидатів наук.

В 1990 році Інституту присвоєно ім’я організатора і першого директора академіка АН УРСР Л.М. Литвиненка.

Iнститут пройшов складний шлях випробувань у зв’язку з проведенням в Донецькій області антитерористичної операції (в 2014 році змінено місцезнаходження).

На сьогодні в Інституті сформовано колектив висококваліфікованих фахівців – хіміків, здатний вирішувати складні наукові й прикладні проблеми.

У структуру Інституту входять Відділення фізико-хімії горючих копалин (м. Львів, керівник к.х.н. Г.Г. Мідяна ) та 4 науково-дослідних відділи, в тому числі :

■ відділ дослідження нуклеофiльних реакцiй (керівник д.х.н. с.н.с. В.В. Кравченко);

■ відділ хімії гетероциклічних сполук (керівник академік НАН України А.Ф. Попов);

■ відділ хімії вугілля (керівник д.х.н. с.н.с. В.О. Кучеренко);

■ відділ спектрохімічних досліджень (керівник к.х.н. А.М. Редько)

Основними завданнями Інституту є:

– проведення фундаментальних досліджень механізмів реакцій органічних сполук, у тому числі що протікають в умовах гомогенного й трансфазного каталізу, реактивності молекул і проміжних частинок у цих процесах,

– дослідження хімічних і фізико-хімічних властивостей вугілля і його компонентів з метою розробки методів раціонального використання вугілля й продуктів його переробки,

– синтез і дослідження структури й властивостей гетероциклічних сполук, у тому числі біологічно активних,

– підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації.

На Інститут покладено наукове та методичне керівництво діяльністю спільним філіалом Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля та Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії імені Л.М. Литвиненка (керівник д.т.н., професор М.А. Глікін).

На базі наукових підрозділів Інституту у 2018 році створено Спільну навчально-наукову лабораторію з дослідження радикальних реакцій ІнФОВ та Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця).

Колектив Інституту по праву пишається своєю славною історією та її творцями, які створювали та розбудовували Інститут.